Libération: Pourquoi Dark Vador a remplacé Lénine à Odessa

Article publié sur le site de Libération, le 30/10/2015

Comment l’histoire d’une statue du Seigneur Sith de Star Wars agit comme un révélateur du côté obscur de la politique locale ukrainienne.

«Vous savez que l’on dit que les Odessites ont un sens de l’humour très particulier. Et bien voilà, vous en avez la preuve ici…» Ivan X. affiche un petit sourire las. Cet employé de l’usine «PressMach», à Odessa, prend sa pause cigarette à l’ombre d’un imposant monument dédié à Dark Vador, le célèbre Seigneur Sith de la saga Star Wars. «Regardez, ils ont gardé le pli du manteau et les chaussures. Ils ont retravaillé la tête, mais on peut encore voir que c’est Lénine qui est en dessous!» Le subterfuge est le fruit d’un travail collectif. La direction, contrainte de se débarrasser du leader bolchevique en vertu d’une loi sur la «décommunisation de l’Ukraine», a consulté ses employés et les riverains de l’usine. Décision a été prise de faire appel à l’artiste Oleksandr Milov, visiblement un grand fan des films de George Lucas. «C’est quand même de l’argent qui aurait pu être dépensé autrement, par exemple en faveur du personnel…», remarque Ivan. «C’est rigolo, mais cela n’a rien de constructif».

IMG_2056

Une réflexion qui s’applique à la loi de décommunisation, critiquée pour ne pas proposer une vision post-soviétique à une Ukraine en quête d’identité. La statue est aussi un ingrédient inédit de la savoureuse politique locale. Inauguré le 23 octobre, elle s’inscrivait directement dans la campagne électorale du «Parti Internet d’Ukraine» et de son candidat au poste de maire d’Odessa, Dark Alekseivitch Vador, de son vrai nom. Dans la foulée, l’homme masqué se portait d’ailleurs candidat à la mairie de Kiev.

Chewbacca arrêté par la police

Figure emblématique du cirque de la politique ukrainienne, Dark Vador défraye régulièrement la chronique politique ukrainienne. En septembre, une pétition lancée par son partenaire «Master Vladimirovitch Yoda» a forcé le Président Petro Porochenko à considérer la nomination du Chevalier Sith au poste de Premier ministre. Dark Vador n’a rien gagné aux élections du 25 octobre, et a, comme à son habitude, été empêché de voter. Il refuse avec persistance de retirer son casque pour identification par les commissions électorales. A l’occasion d’une petite altercation qui s’est ensuivie, son partenaire Stepan Mikhaylovitch Chewbacca, costumé comme son éponyme de grand singe mécanicien dans Star Wars, a été arrêté par la police. Un juge lui a par la suite infligé une amende de 170 hryvnias (soit environ 6,60 euros) pour «activité électorale un jour d’élection».

Si ni lui, ni Dark Vador n’ont été élus, Imperator Viktorovitch Palpatine a lui été crédité de plus de 54% des voix dans sa circonscription, et, par là-même, un poste au conseil municipal d’Odessa. «Electeurs d’Odessa, c’est quoi votre problème?!» s’est immédiatement emporté Oleksandr Borovik, candidat malheureux à l’élection au poste de maire. Tout en affirmant «respecter le choix des électeurs», lui s’est désolé d’un résultat «incompréhensible».

«Personne n’a vraiment compris s’ils sont démocrates ou autoritaires»

Pour Brian Medford, chef d’une mission d’observation électorale de l’association Conseil Atlantique, «ces agitations soi-disant comiques ne sont pas à prendre à la légère: elles détournent l’attention d’importants problèmes. Ces élections à Odessa ont été les plus frauduleuses d’Ukraine, entachées de centaines de violations!» Malgré les vives protestations de ses concurrents, le maire Hennadiy Troukhanov a été réélu dès le premier tour. Ancien soldat, homme d’affaires aux pratiques douteuses, lié à «l’Ange», un des principaux parrains mafieux d’Odessa, Troukhanov aurait assuré sa réélection grâce à la bénédiction d’importants soutiens à Kiev, y compris au sein de l’administration présidentielle. Sa candidature a été naturellement avantagée par la multiplication de candidats «techniques», et d’alliances douteuses. C’est d’ailleurs sur la liste de son parti «Affaires de confiance» que Palpatine a été élu.

«Le Parti Internet et Dark Vador jouent un jeu de confusion. Ils appellent à un nettoyage intense de la politique, à sauver le pays, en utilisant la réthorique de Star Wars», analyse Vera Zaporojets, fameuse journaliste odéssite. «Mais personne n’a vraiment compris s’ils sont démocrates ou autoritaires, comme Dark Vador dans les films».

Ce qui est sûr, c’est que Dark Alekseivitch Vador tient la plateforme ‘ex.ua’, une des plus importantes ressources de téléchargement et piratage informatique au monde. Lui et son équipe seraient liés à de nombreux cas de détournements de cartes bancaires et autres fraudes en ligne. «On pense qu’il est utilisé par divers politiciens pour divers motifs…», poursuit Vera Zaporojets. L’activité intense du Parti Internet à Odessa, de même que l’élection de Palpatine indiquerait ainsi une alliance avec Hennadiy Troukhanov, représentant d’un ancien régime autoritaire et corrompu. Derrière son costume, ses apparitions divertissantes et sa statue, Dark Vador dissimulerait ainsi un réel penchant pour le côté obscur de la politique ukrainienne.

RFI: Les représentants de l’Ancien Régime ukrainien bien placés avant les élections

Intervention dans la séquence « Bonjour l’Europe », le 24/10/2015

Parmi toutes les élections qui se tiennent à travers le monde ce weekend, les Ukrainiens se rendent eux aussi aux urnes, pour élections locales: municipales, cantonnales et régionales. Même s’il ne va pas changer l’équilibre du pouvoir à Kiev, l’enjeu du scrutin est conséquent: les oligarques du pays et les représentants de l’ancien régime pourraient revenir en force sur l’échiquier politique…

IMG_2007

Comment expliquer que les représentants d’un ancien régime autoritaire et corrompu soient bien placés dans les sondages? 

C’est avant tout un signe du mécontentement de la population vis à vis de la politique du président Petro Porochenko et du premier ministre Arseni Iatseniouk. Après plus d’un an au pouvoir, à la suite de la révolution de la dignité, les réformes n’avancent pas, ou en tout cas c’est comme cela que l’opinion publique le perçoit.

Et donc ce dimanche, les représentants de l’ancien régime vont bénéficier d’un vote de protestation, instrumentalisé par les oligarques du pays. Ces oligarques se spécialisent dans la création de petits partis techniques sans idéologie, destinés à désorienter les électeurs. On assiste donc à la multiplication de bannières, d’affiches, de slogans tous plus racoleurs les uns que les autres. On voit des artistes, des mannequins, et même Dark Vador, qui se portent candidats. Evidemment, ça brouille les cartes

Mais surtout, une des raisons pour lesquelles les représentants de l’ancien régime sont bien classés en amont de cette élection, c’est qu’ils n’ont jamais quitté la scène politique depuis la révolution. Beaucoup sont soupçonnés de corruption, d’abus de pouvoirs, de pratiques mafieuses, mais ils n’ont jamais été sérieusement inquiétés par la justice. C’est en grande partie parce que le système judiciaire n’a pas été réformé, et que les partis qui se disent réformateurs n’ont pas réussi à changer les règles du jeu politique.

Ce qui veut dire que les forces politiques réformatrices ne sont pas suffisamment unies…? 

Exactement, et c’est criant dans le contexte de cette élection. Le parlement a fait passer une nouvelle loi électorale qui était censée empêcher toute manipulation et fraude: on fait on voit que cette loi n’éclaircit pas le processus politique, et qu’en plus elle sert les intérêts du parti présidentiel.

Chacun essaie ici de tirer la couverture à soi, et les partis membres de la coalition gouvernementale se déchirent pour placer leurs candidats. On voit même des cas où ils préfèrent soutenir des politiciens à la réputation sulfureuse et corrompue plutôt que de s’unir derrière un candidat réformateur d’un parti concurrent.

En fait, les résultats de ce dimanche pourraient bien sonner le glas de la coalition gouvernementale, faire tomber le gouvernement, et provoquer des élections législatives anticipées. On n’en est pas encore là. Mais beaucoup de gens ont cela en tête ce week-end.

Et pour illustrer concrètement tout cela, Vous vous trouvez à Odessa, où l’issue de l’élection est une des plus incertaines du pays. Quelle est la situation? 

Et bien C’est haut en couleur, à la mode d’Odessa. Le président Porochenko et le tonitruant gouverneur Mikheil Saakachvili, l’ancien président de Géorgie, soutiennent un candidat réformateur mais totalement inconnu, Sasha Borovik. Ses chances de l’emporter sont tellement maigres qu’en fait on pense qu’il ne serait qu’un candidat technique pour permettre la réélection du maire actuel, Hennadiy Troukhanov, un ancien pro-russe reconverti, aux pratiques mafieuses.

Un autre politicien à la réputation sulfureuse, Serhiy Kivalov, qui s’est fait construire une villa exubérante que l’on appelle le chateau de Harry Potter, et bien lui est candidat dans une petite ville de banlieue. Il y a mobilisé 700 étudiants et les a simplement enregistré comme habitants de la ville! Ce qui a presque doublé la population locale On peut imaginer pour qui ces nouveaux électeurs vont voter.

D’une manière générale, à Odessa et dans le reste du pays, on s’attend à beaucoup de fraudes et à des résultats qui feront beaucoup d’insatisfaits, et qui peuvent être lourds de conséquences au niveau national.

La Tribune de Genève: « Mon plan est simple: Odessa sans Corruption! »

Article publié dans La Tribune de Genève, le 23/10/2015

Aux élections locales de dimanche, à Odessa au sud du pays, comme ailleurs, les candidats de l’ancien régime seront-ils délogés? Pas sûr

Screen Shot 2015-10-23 at 17.56.59

«Vous voyez, derrière moi, ces jeunes gens? Quand je les ai rencontrés, je leur ai demandé s’ils quitteraient l’Ukraine s’ils en avaient la possibilité. Seulement trois sur cent ont répondu qu’ils resteraient». Dans la salle, le public se fige. Après un long silence, Oleksandr Sasha Borovik reprend le micro: «nous risquons de perdre notre plus précieuse richesse, notre jeunesse. C’est pour cela que je veux devenir maire! Mon plan est simple: Odessa sans corruption!» On entend à peine la fin de sa tirade, couverte par un tonnerre d’applaudissements. Dimanche, à Odessa, comme dans toutes les villes d’Ukraine, on votera pour les exécutifs locaux. Et la campagne bat son plein.

Galerie photos: Meeting de campagne de Sasha Borovik, le 22/10/2015, Odessa.

Ce diaporama nécessite JavaScript.

«Cela fait une semaine que je travaille comme volontaire dans l’équipe. Avant, comme tout le monde, je ne savais pas qui il était», confesse Ramina Zaichenko, une chanteuse patriote. Ukrainien de la diaspora, ancien de Harvard et de Microsoft, Sasha Borovik n’est arrivé en Ukraine qu’au début 2015. Après une mésentente avec le premier ministre Arséni Iatseniouk, il a rejoint l’équipe réformatrice du Géorgien Mikhaïl Saakachvili, quand ce dernier a été nommé gouverneur d’Odessa.

A la surprise générale, Sasha est devenu le candidat officiel au fauteuil de maire. «C’est lui qui fera passer les réformes dont on a besoin. Odessa pourrait devenir la nouvelle Barcelone! Sasha mène une campagne de proximité, inédite à Odessa», explique Konstantin Batozski, consultant. «Il a programmé plus d’une dizaine de rencontres par jour, il va voir les gens, il s’intéresse à leurs problèmes. C’est une première, ici».

«Borovik n’a aucune prise sur l’électorat odéssite, il ne comprend pas la ville. Il n’a aucune chance de l’emporter. En le nommant, le président Petro Porochenko a décidé que Troukhanov devait être réélu», analyse l’expert Brian Medford à Kiev. «Sans doute pour assurer une certaine stabilité, ou par la grâce d’un arrangement en sous-main.»

«L’alternative, on la connaît», lance Serhiy, un jeune volontaire. «On sait tous que notre maire, Hennadiy Troukhanov, est là depuis toujours. Il a ouvertement soutenu les prorusses. Il a financé les titouchkis (casseurs) antirévolutionnaire pendant l’EuroMaïdan. Il a épuisé la ville par sa corruption. Les temps ont changé, il faut le déloger!»

A Odessa, comme ailleurs en Ukraine, les représentants de l’ancien régime sont crédités de jolis scores au scrutin du 25 octobre. L’exubérant Serhiy Kivalov, l’organisateur des fraudes électorales de 2004, qui avaient porté Viktor Ianoukovitch au pouvoir, propriétaire d’une luxueuse villa investie par des mouvements citoyens devrait néanmoins assurer sa survie politique. Quant à Hennadiy Troukhanov, il ne daigne même pas faire campagne.

Odessa, avec ses ports et ses douanes, est au cœur de nombreux conflits d’intérêt entre familles locales, oligarques du pays et de Russie, et l’exécutif à Kiev. «Odessa, est un condensé des défis du pays», assure Ramina Zaichenko. «Quoiqu’il se passe ce dimanche, cela aura un impact sur toute l’Ukraine».

RFI: Saakachvili/Iatseniouk, quand deux leaders se font la « guéguerre »

Intervention dans la séquence Bonjour l’Europe, sur RFI, le 09/09/2015

Une nouvelle « guéguerre » politique se déroule en Ukraine. Cette fois, c’est Mikheïl Saakachvili, ancien président de Géorgie et actuel gouverneur d’Odessa, qui entre en opposition frontale avec le Premier ministre Arseni Iatseniouk. Il l’accuse de freiner les réformes, d’encourager la corruption et favoriser les oligarques. Tout un programme…

IMG_0799

Vous pouvez nous en dire plus sur ces accusations? 

Oui, comme vous le dites, c’est tout un programme, qui se résume en une accusation principale: le gouvernement central saboterait TOUT le travail que Mikheil Saakachvili entreprend dans la région d’Odessa. Arséni Iatseniouk freinerait la réforme de la justice, il torpillerait le nettoyage des douanes, il l’empêcherait de construire des routes, il détournerait même les routes de contrebande à son profit.

Comme on peut s’y attendre, le premier ministre dément catégoriquement ces accusations. Il vient juste d’être sacré par Christine Lagarde, la directrice du FMI, comme un réformateur intègre et audacieux, et il y tient. Arséni Iatseniouk affirme que Mikheil Saakachvili est lui sont “dans le même bateau”, celui des réformes, et le ramène à un être émotionnel et impulsif. Pour l’instant, on en est à une guerre des mots, mais c’est bien une guerre.

Mais pourquoi ces accusations maintenant? 

Cela fait un peu plus de trois mois, donc 100 jours, que Mikeil Saakachvili a été nommé gouverneur par le Président Petro Porochenko. C’est l’heure de tirer un premier bilan. Mais plus généralement, Mikheil Saakachvili alimente une critique généralisée en Ukraine. lui qui avait changé radicalement la Géorgie, il considère que les réformes d’Arséni Iatseniouk ne sont pas des vraies réformes.

La guerre ouverte entre les deux hommes coincide avec le lancement, le 1er septembre, d’une pétition à l’attention de Petro Porochenko, afin de lui demander de nommer Mikheil Saakachvili premier ministre. Il fallait 25000 signatures pour que cette pétition soit légalement validée: ce matin, elle en avait déjà recueilli plus de 29000. Mikheil Saakachvili a répété plusieurs fois qu’il ne visait pas le poste de Premier ministre. Mais il a publiquement appelé à une refonte du gouvernement à Kiev, donc on verra quelle suite le Président donnera à cette pétition.

Et le Président Petro Porochenko, là-dedans, il en pense quoi? 

Pour l’instant, silence radio. Mais on sait bien que le Président est très proche de Mikheil Saakachvili, alors que la cohabitation avec le Premier ministre est un calvaire. Les critiques de Mikheil Saakachvili sont donc sans doute l’écho des contrariétés de la présidence.

D’autant que pour l’instant, Mikheil Saakachvili est très pratique pour Petro Porochenko, par exemple pour lutter contre certains oligarques, comme le sulfureux Ihor Kolomoiski, sans déclencher un affrontement frontal. Ihor Kolomoiski a véritablement le tandem Porochenko/Saakachvili dans le nez, c’est le moins que l’on puisse dire. Mais il réserve de fait ses charges à Mikheil Saakachvili, et épargne un peu le président ukrainien. Juste pour terminer: l’oligarque a récemment comparé le gouverneur à un “chien qui aboie, un petit chien qu’il faudrait raccompagner dans sa Géorgie natale avec récompense pour celui qui l’aura trouvé”. Voilà. En Ukraine, il y a beaucoup de choses qui changent. Mais ce qui est sûr, c’est que les querelles politiciennes sont toujours autant controversées et colorées Là-dessus, c’est sûr, rien n’a changé depuis la Révolution de la Dignité.

Ecouter la séquence ici

5.ua: БУТИ ЄВРОПЕЙЦЕМ – ОЗНАЧАЄ НЕ ТІЛЬКИ БУТИ КРАЇНОЮ НА МАПІ: ЙДЕТЬСЯ ПРО ПРИНАЛЕЖНІСТЬ ДО СПІЛЬНОТИ ЦІННОСТЕЙ

Інтерв’ю на 5.UA, опубліковані на 11/08/2015

English version here

Французький журналіст Себастьєн Ґоберт, який вже більше 4-х років працює в Україні, в ексклюзивному інтерв’ю 5.ua розповів про свої враження від України, те, чим наша держава цікава світовим ЗМІ, про події на Майдані і на Донбасі, а також свої думки про те, як Україні стати повноправною частиною європейської спільноти.

Screen Shot 2015-08-14 at 10.48.55

УКРАЇНА – ВЕЛИЧЕЗНА КРАЇНА, ПОВНА ІДЕЙ І НОВИХ ІНІЦІАТИВ, ЯСКРАВИЙ ВИБУХ ЯКИХ МИ БАЧИЛИ НА МАЙДАНІ

– Чому Україна? Чому Ви вирішили тут працювати?

– Я жив у різних європейських країнах протягом багатьох років, в основному у посткомуністичному просторі: в Латвії, Польщі, Угорщині – і багато подорожував цим регіоном. У квітні 2011-го в мене з особистих причин з’явилася можливість приїхати в Україну і почати тут жити. Після багатьох зустрічей і можливостей, я почав працювати як журналіст і кореспондент франкомовних ЗМІ. З того часу я ніколи не думав про виїзд з України, оскільки знаю, що моє життя буде тісно пов’язане з цією країною ще багато років.

– Про Україну світ масово заговорив під час Майдану і подій на Сході. Чи була Україна цікава західним медіа до цього?

– Не все так просто. Україна була цікавою для світу і світових ЗМІ довгий час. Цікавою не з точки зору подій і сенсаційних справ, а цікавою в плані дослідження країни, культурних та народних історій тощо. Те саме відбувається з кожною країною у світі – ви не почуєте багато про Іран, Аргентину, Чад та Швецію, окрім великих подій, які викликають міжнародний резонанс.

Навіть якщо західні ЗМІ не говорили про Україну щодня, як це було протягом останніх двох років, Україна все одно постійно була цікавою і згадуваною. Це була велика пострадянська країна, з населенням у 46 мільйонів, на порозі ЄС і Росії, дуже різноманітною – від Львова до Донецька, від Чорнобиля до Криму…

Я можу вас запевнити, що в мене як у іноземного кореспондента було багато роботи зі самого початку – від весни 2011-го до початку Євромайдану. Різниця, яка потім сталося, була з точки зору кількості (я почав писати набагато більше) і якості (у мене було набагато менше часу, щоб зосередитися на реальних проблемах, оскільки я передавав топові новини).

– Які проблеми Ви висвітлювали до минулорічних подій?

– Як іноземний кореспондент, пов’язаний з Україною все більше і більше, я пробував пов’язати роботу і особисті інтереси – пробував знайти історії, які були цікаві в країні і доречні західній аудиторії. Звичайно, це – підйом Сім’ї, Тимошенко у в’язниці, мовний закон, імпорт газу з Росії, перспективи видобутку сланцевого газу, Євро-2012, феномен Курченка, шоколадна війна тощо.

Важливо, щоб журналістика, зокрема іноземна, не фокусувалася виключно на проблемах України. Україна – величезна країна, повна ідей і нових ініціатив, яскравий вибух яких ми бачили на Майдані, я мав можливість розповісти про місцеві ініціативи з покращення життя сіл, про активізацію громадян проти незаконних забудов, про нові ЗМІ, про інноваційні підприємства, про культурні проекти і т.д.

Дещо можете побачити у моєму блозі: Nouvellesdel’Est.

Screen Shot 2015-08-14 at 10.48.59
– Ви багато їздили Україною. Чим, на Ваш погляд, різняться між собою регіони?

– Країна дуже різноманітна, але я б ніколи не сказав, що вона була розділеною, принаймні, до штучного розділення, спричиненого анексією Криму та війною. Відмінності очевидні між Києвом, Львовом, Донецьком, Харковом, Чернівцями, Ужгородом… Очевидно, можна побачити регіональні та географічні відмінності, різні етапи історії, різні економічні структури, різні стосунки з сусідніми країнами … Те, що я бачив схожого – це твердий шар збереженої радянщини, кулінарія, інфраструктура, політичне життя.

– Де Вам сподобалося найбільше?

– Складне питання. Я справді насолоджуюся Львовом, Вінницею, Києвом, Харковом та Одесою. Я захоплений Карпатами, люблю місцевість навколо Харкова і Чернігова, мені подобається проводити час на Волині, басейн Дніпра, між Каневом та Херсоном – просто чарівний. Складне питання.

У НАСЕЛЕНИХ ПУНКТАХ, ЯКІ ПЕРЕХОДИЛИ ПІД КОНТРОЛЬ ТО ОДНІЄЇ, ТО ІНШОЇ СТОРОНИ, МІСЦЕВІ МЕШКАНЦІ ПАМ’ЯТАЮТЬ ЛИШЕ АТАКИ УКРАЇНСЬКИХ ВІЙСЬК. ЦЕ СВОГО РОДУ ПСИХОЛОГІЧНА ШИЗОФРЕНІЯ

– Ви висвітлювали події української Революції. Були на Майдані 18-20 лютого?

– Звичайно. Я йшов у натовпі з Майдану вгору по Інститутській 18 лютого вранці і під час спалаху насильства був на боці революціонерів, тікав з ними, щоб уникнути поліції, був свідком вторгнення Беркуту на Майдан, провів цілу ніч і наступний день на Майдані. За весь час Революції я був на Майдані практично щодня.

У ніч на 19 лютого, виснажившись, я пішов на кілька годин поспати. Прокинувся наступного дня близько 11 ранку: трагічна стрілянина на Інститутській вже закінчилася. Коли я прийшов на Майдан, там лежало багато тіл, хоча багатьох загиблих вже вивезли. Решту дня пам’ятаю дуже розмито.

– Стикалися з представниками міліції та Беркуту?

– Під час Революції – ні. Я контактував з політиками із Партії регіонів і представниками влади, але з правоохоронцями – ні.

– Ви були на Сході. Де саме?

– Ой, знову складне питання. Я був у різних місцях, від Харкова до Маріуполя.

– Потрапляли у небезпечні ситуації?

-Так само, як і всі інші, думаю. На Донбасі ставалося багато різних ситуацій, починаючи з неприємних оглядів на блокпостах і контрольно-пропускних пунктах і до поїздки у Дебальцеве під час облоги міста.

Слід згадати: оскільки я не працюю ні з фото, ні з відео (я пишу тексти і роблю записи для радіо), тому не шукаю важких боїв. Намагаюся зосередитися на економічно-соціально-гуманітарних наслідках війни. Через це я, наприклад, ніколи не намагався потрапити в Донецький аеропорт.

Screen Shot 2015-08-14 at 10.49.02

– Чи доводилося контактувати зі сепаратистами?

– Звичайно. Це одна з переваг іноземного кореспондента: я можу говорити з усіма сторонами конфлікту. Я був присутній на прес-конференціях, робив інтерв’ю, був свідком багатьох подій на території, підконтрольній сепаратистам.

– Як сприймає іноземних журналістів місцеве населення?

– Водночас і з недовірою, і з готовністю до спілкування. Місцеві жителі, які залишилися і/або підтримують владу сепаратистів, знають, що більшість західних ЗМІ засуджує дії проросійських і російських сил. Відтак вони вимагають від західних журналістів « писати і говорити правду ». Водночас, вони щиро бажають спілкуватися про свої болі і печалі – у них є багато питань для обговорення.

Одна цікава річ: в населених пунктах, які переходили під контроль то однієї, то іншої сторони, місцеві мешканці пам’ятають лише атаки українських військ і шкоду, завдану лише ними. Ця свого роду психологічна шизофренія – свідома чи ні – є серйозною проблемою у спілкуванні з місцевими жителями.

Коли справа доходить до роботи там, треба мати на увазі, що середовище не є вільним – навіть для іноземних журналістів. При дослідженні питань, пов’язаних з політикою, контрабандою, присутністю і діями російських військ, націоналізацією економічних активів і політичним тиском, важко зібрати інформацію і безпечно працювати. Українська сторона дуже жорстка у питаннях надання перепусток і дозволів на вільне пересування в зоні ATO. Але сепаратисти жорсткі з усім: прес-акредитаціями, дозволами на пересування і запитами на інтерв’ю.

МЕШКАНЦІ ДОНБАСУ ДОСІ ВІДЧУВАЮТЬ ПРИГНОБЛЕННЯ, РОЗЧАРУВАННЯ, ГНІВ І ЗАГРОЗУ

– Що, на Вашу думку, спричинило події на Донбасі?

– Наскільки я можу сказати, це трагічне поєднання різних чинників. По-перше, різке падіння економіки Донбасу, яке було спричинене місцевою владою і олігархами, та ігнороване Києвом. Це спричинило серйозне невдоволення в регіоні та психологічне нерозуміння: мешканці Донбасу працювали важко. У їхній уяві, важка праця означала покращення добробуту і годування решти країни. Більшість із них не бачили або не хотіли бачити ширше. Тому вони не розуміли упереджень щодо Донбасу в інших регіонах України і відчували – і все ще відчувають – пригноблення, розчарування, гнів і загрозу.

По-друге: маніпуляції з усіх боків: місцевої еліти та олігархів, місцевих ЗМІ, українських ЗМІ, російських ЗМІ.

По-третє: імперіалістичні проекти з російського боку: як кремлівської влади, так і авантюристів ультра-націоналістичного штибу, таких, як «Стрєлков» і Бородай. Війна на Донбасі виглядає тільки частиною ширшого плану із дестабілізації України та створення такої собі «Новоросії».

По-четверте: наплив бойовиків з різних країн різних ідеологічних спрямувань і з різними цілями: ідеологічними, авантюрними, грабіжницькими чи просто для втечі від нещасного життя на Уралі чи навіть у Франції тощо. Присутність цих авантюристів і найманців у конфлікті розмиває всі орієнтири.

По-п’яте: дуже слабка і недостатня реакція центральної влади у Києві – з різних причин. Краматорськ, Слов’янськ, Іловайськ, Дебальцеве та інші – українське політичне і військове керівництво зробило серйозні помилки на цьому шляху. Незважаючи на офіційні заяви, на мою думку, зараз центральна влада не хоче повернення Донбасу. Жодна з ініціатив Києва не змушує мене думати, що вони хочуть його назад.

– Як подолати наслідки війни на визволених територіях?

– Є декілька очевидних елементів: добре дбати про вимушених переселенців і розвивати країну таким чином, який повністю протилежний російській пропаганді і зробити це так, щоб населення Донбасу могло побачити своє майбутнє в Україні.

Що стосується загальної ситуації, то це буде болісно і займе багато часу. Я не маю на це відповідей: українці мають самі знайти свої власні відповіді.

Також потрібна серйозна робота для забезпечення якісної, достовірної інформації, щоб протистояти російській пропаганді.

УКРАЇНЦІ – ЄВРОПЕЙСЬКА НАЦІЯ ІСТОРИЧНО, ГЕОГРАФІЧНО, КУЛЬТУРНО ТА АБМІЦІЙНО

– Теперішня українська влада взяла курс на децентралізацію. На Ваш погляд, це правильний шлях? Чи не може це в майбутньому призвести до сепаратистських настроїв в окремих регіонах?

– По-перше: децентралізація хороша сама по собі як політичний процес. Тим не менше, вона може дати результат тільки в межах політичної та адміністративної системи, яка сама по собі є дієздатною. Тому потрібно реформувати державу, люструвати бюрократію, боротися з корупцією, перш ніж думати, що децентралізація може бути вирішенням якихось проблем.

Що стосується ризику зростання сепаратистських рухів, я не вірю в це. Сепаратистський рух є результатом поєднанням економічних, політичних і медійних факторів, а не наслідком децентралізації.

– Як сприймають теперішні українські події французи?

– Французька громадськість не повністю розуміє українські події. Через невігластво, через історичні непорозуміння, через потужну російську пропаганду, через слабку комунікаційну стратегію української влади і через дуже сильний, ірраціональний антиамериканізм у Франції, які приховують вади російського імперіалізму.

Загалом, я б сказав, що дії Росії дійсно налякали французьку громадськість: Наскільки далеко Путін може зайти? Що він хоче? Тим не менше, це не означає, що французька громадськість довіряє Україні і українській владі – через перебільшене упередження щодо українських добровольчих батальйонів і «Правого сектора», через місцеву корупцію та через обережне ставлення до українських революцій (Помаранчева революція не дала результатів, на які очікувала західна громадська думка, на відміну від Грузії…).

– Нещодавно делегація французьких депутатів відвідала Крим. Це була їхня особиста ініціатива? 

– Це було їхнє власне право і прерогатива. Те, що французькі депутати мають певні зв’язки з Росією і намагаються підтримувати хороші відносини з Кремлем – не новина. Питання в тому, що потрібно для того, щоб відбувся аналогічний візит французької парламентської делегації в Україну.

– Днями було скасовано контракт щодо постачання Францією Росії “Містралів”. Чому цей процес так затягнувся? Чому Франція так довго вагалася?

– Існує одне просте пояснення: політичне боягузтво. Це єдиний спосіб пояснити цю тривалу історію. Знаєте, французькі високопосадовці дійсно не повністю усвідомлювали українські події – так міністр закордонних справ Лоран Фабіус все ще закликав до виконання домовленостей між Януковичем і об’єднаною опозицією навіть після втечі Януковича з країни і зміни влади…

– Як Ви оцінюєте, чи достатньо кроків робить українська влада на зближення з ЄС?

– Мені здається, в тому-то й справа, що наразі промови і здійснення необхідних реформ поєднуються. Ми побачимо, чи ці слова втіляться у дії й ці реформи будуть повністю реалізовані: в цьому ключ.

Знову ж таки, існує проблема комунікації. Коли Петро Порошенко обіцяє лібералізацію візового режиму до 1 січня 2015 року або статус кандидата в ЄС до 2020 року… Важко повірити, що це можливо.

І, нарешті, інша частина проблеми полягає в самому ЄС: європейці не достатньо визначилися щодо України і не можуть дати їй чітких перспектив. У цьому проблема.

– Що, на Вашу думку, мають зробити українці, щоб стати європейською нацією?

– Українці – європейська нація історично, географічно, культурно та амбіційно. Проте, щоб стати європейцем у сучасному розумінні цього слова, потрібно дотримуватися духу і правил сучасної європейської інтеграції: верховенства права, свободи слова, підзвітності влади, системної боротьби з корупцією тощо. Бути європейцем сьогодні – означає не тільки бути країною на мапі: йдеться про приналежність до спільноти цінностей.

Наталя Корнієнко, 5.ua — 

Libération: Petro Porochenko: « Poutine ira aussi loin que l’on y autorisera »

« Evènement Ukraine », avec un entretien de Petro Porochenko, publié dans Libération, le 12/08/2015

Cet entretien a été conduit dans le bâtiment de l’administration présidentielle, à Kiev, le samedi 1er août. Il a été réalisé conjointement avec deux journalistes. STEFAN SCHOCHER (à droite sur la photo) pour le journal autrichien “Kurier”. JUSSI Niemeläinen (à gauche) pour “Helsingin Sanomat”, en Finlande. 

L’escalade des combats dans l’Est, où les rebelles séparatistes prorusses auraient tenté plusieurs offensives avec des chars, a incité le président ukrainien, Petro Porochenko, à demander lundi des consultations d’urgence avec Paris, Berlin et Moscou, les capitales qui ont parrainé les accords de Minsk en février. Les combats les plus violents ont eu lieu ce week-end autour de la ville de Starohnativka, à mi-chemin entre le bastion séparatiste de Donestk et le port de Marioupol, dernière grande ville de la zone restée sous le contrôle de Kiev. Les autorités ukrainiennes ont recensé 127 attaques, le chiffre le …

(Lire le reste de l’entretien ici (accès libre à partir du 14/08/2015)

RFI: Saakachvili & les ports d’Odessa

Reportage diffusé sur RFI, le 20/07/2015

Le phénomène Mikheil Saakachvili bat son plein dans la ville portuaire d’Odessa, en Ukraine. L’ancien président réformateur géorgien a été nommé gouverneur par le président Petro Porochenko à la fin mai. C’est une région difficile et stratégique que Mikheil Saakachvili entend bien changer de fond en comble. Mais pour ce faire, il faut s’attaquer à de sérieux obstacles. L’un d’entre eux est la corruption généralisée dans la gestion des ports, stratégiques pour tout le pays.

IMG_0949

Il a lancé sa propre révolution sur les rives de la mer noire. Depuis son parachutage dans le fauteuil de gouverneur d’Odessa, Mikheil Saakachvili s’attaque à la justice, à la police, à l’administration, et même aux compagnies aériennes. S’il veut changer quelque chose dans le quotidien des Odéssites, il doit encourager le développement des trois ports locaux, essentiels pour l’économie de la région.

Mikheil Saakachvili: Avant d’arriver ici, je pensais que les ports étaient contrôlés par les Russes. Mais ce n’est pas le principal problème! En fait, c’est la corruption, la mauvaise gestion et les abus de pouvoir de certains clans. Si nous arrivons à nous débarrasser de ce système corrompu, il va y avoir énormément d’investissements. 

Malgré la position stratégique d’Odessa, de nombreux armateurs préfèrent se rendre dans les ports roumains ou russes. Une fatalité que dénonce l’expert Oleksandr Zakharov depuis déjà des années.

Olexandr Zakharov: Notre situation est unique. Si un armateur expédie 1000 containers aux Etats-Unis ou en Europe, il aura besoin d’un document. Peut-être deux. Chez nous, 1000 containers, cela veut dire 1000 documents, 1000 piles de documents, 1000 expertises par les douanes. Et 1000 opportunités d’encourager la corruption.

Au port d’Odessa, l’administrateur général Mikhaylo Sokolov assure pourtant mener une politique de corruption zéro.

Mikhaylo Sokolov: Je vous assure qu’aucune famille, aucun oligarque, aucun individu en particulier ne contrôle le port! 

Ce que veut Mikhaylo Sokolov, c’est avant tout être ménagé et écouté par le gouverneur et les autorités de Kiev. Il ne s’agit pas de lancer une chasse aux sorcières, mais plutôt d’améliorer la législation pour permettre à Odessa de se développer pleinement.

Mikhaylo Sokolov: Le port d’Odessa, et toutes les companies qui y opèrent, contribuent à hauteur de 8% du budget municipal. Nos infrastructures sont bonnes. Nous avons la capacité de gérer 55 millions de tonnes de marchandises par an. Malheureusement, nous en sommes à 30 millions de tonnes à peine. C’est directement lié à la récession économique et aux autres problèmes du pays.

Dans son fauteuil de gouverneur, Mikheil Saakachvili refuse de prendre la situation économique comme excuse. C’est aux Odéssites de créer les conditions de leur propre croissance. Et pour cela, il faut être radical.

Mikheil Saakachvili: Un homme m’a demandé un soutien de la région pour construire une nouvelle école. Un autre l’a interpellé en disant: ne lui demande pas de construire quoique ce soit, demande lui d’abord de détruire le système!

Une approche qui promet de nombreux conflits à venir. Pour l’heure, la population observe, bouchée bée, cette agitation inhabituelle. Un an et demie après la Révolution de la Dignité, les Odéssites attendent des résultats concrets de cette Révolution Saakachvili.

Ecouter le reportage ici